Jhiva

  • Як чорний ставав популярним? Все про історію чорного кольора в моді.

    • Мітки:

  • Найбільш незручне взуття в історії людства.

    Ми носимо взуття вже майже 10 000 років! І тисячоліттями змінювались матеріали та способи виготовлення. Серед неймовірного різноманіття взуття, створеного за весь час, зустрічаються як вдалі варіанти (наприклад, сучасні кросівки для бігу), так і варіанти зовсім не придатні для ходьби (як «золоті лотоси»). Саме про найнезручніше взуття ми розповімо далі. (ще…)

    • Мітки:

  • Swarovski – кришталева казка наяву!

    Історія Swarovski бере свій початок в 1891 році, коли уродженець чеської Богемії, нікому не відомий скрипаль Даніель Сваровські винайшов і сконструював машину, що дозволяє з неймовірним для того часу якістю обробляти кристали кришталю. У 1895 році він побудував у маленькій тірольської селі Ваттенс фабрику з виробництва виробів з кришталю, що імітують коштовні камені. У той час подібні вироби стали застосовуватися для обробки модного одягу і аксесуарів. За кілька років Даніель Сваровскі зміг (ще…)

    • Мітки:

  • Гарні панчохи та колготи – це “макіяж” Ваших ніжок!

    Яких тільки колготок немає на сучасному ринку! Блискучі і матові, ажурні і однотонні … Білі, чорні й тілесні, та всіх можливих кольорів… Прості та стягуючі. Зі вставками різної щільності в проблемних зонах… Колготки стали невід’ємною частиною гардеробу кожної жінки, як для повсякденного одягу, так і на світському рауті. Сучасні колготки розраховані на будь-яку погоду і покликані робити жіночі ніжки найспокусливішою частиною фігури за лічені секунди.
    Колготки стали класикою з тих пір, як (ще…)

    • Мітки:

  • «Я відчуваю, що існую в майбутньому.» Нік Найт.

    Його називають одним із найвпливовіших фотографів сучасності. Він знімає для перших журналів світу – від Vogue до Dazed & Confused. Крім провідних Модних Будинків його клієнти – Девід Боуї, Mercedes-Benz і Королівський театр Ковент-Гарден. Його роботи виставлялися в Музеї Вікторії та Альберта, галереях Тейт Модерн і Саатчі. Його інтернет-проект SHOWStudio змінює уявлення про взаємини мас-медіа та мистецтва. Маніакальний перфекціоніст, технократ і експериментатор, Нік Найт не вважає себе фотографом у класичному сенсі слова, не веде рахунок персональним експозиціям й альбомами. Для нього робота з зображенням – не погляд, звернений у минуле. (ще…)

    • Мітки:

  • Хто така Анна Вінтур? Знайомимось!

    Анна Вінтур – у світі моди ця тендітна жінка з незмінним суворим каре і в чорних окулярах володіє незаперечним авторитетом і величезним впливом. Вона одержима пошуком нових талантів, і багато молодих зірок, починаючи від Крістофера Кейна і закінчуючи Джонатоном Сондерс і Кейт Босворт, запалилися, завдяки їй. Але головною рисою Анни залишається її нещадний перфекціонізм, а тому тим, кому добре відомо її прізвисько «Ядерна зима», воно аж ніяк не здається кумедним.

    1949 Анна народилася в Лондоні в родині громадської активістки і редактора газети The Evening Standard.

    1959 Батько, до якого дівчинка була дуже прив’язана, все частіше помічає в дочці риси власного характеру, жорсткого і вольового. Він підштовхує десятирічну Анну до вибору професії, порадивши написати в шкільній анкеті, що в майбутньому вона хоче стати редактором журналу Vogue.

    1964 Інтерес до моди, спровокований у дитинстві, значно міцніє, але енергійній Анні хочеться якомога швидше знайти практичне застосування своїм здібностям і знанням. Будучи 15-річною дівчиною вона влаштовується продавцем в знаменитий магазин BIBA, де однією з головних заповідей для персоналу була інструкція: ніколи не пропонувати допомогу покупцям.

    1966 Передбачалося, що після школи освіта продовжиться в коледжі, проте 16-річна Анна відстоює право розпорядитися долею самостійно. Продовживши навчання в North London Collegiate School, вона трудиться в журналістиці. Її досвід досить успішний: батько користується порадами і консультаціями дочки, щоб реформувати деякі рубрики у своїй газеті.

    1970 – 1976 В 21 рік Анна, так і не вступивши до коледжу, влаштовується асистентом у відділ моди в британське видання Harpers & Queen, в якому робить блискучу кар’єру. Через два роки – в 1973 р. – редактор призначає її своїм заступником, а в 1976 році її запрошують в Нью-Йорк на посаду редактора моди в американській версії цього журналу – Harper’s Bazaar.

    1983 Вінтур займає пост креативного директора американського Vogue, очолюваного Грейс Мірабелла (Grace Mirabella). Вона знаходить формат видання застарілим, неналежно консервативним і одноманітним, і не приховує своїх кар’єрних амбіцій. Однак керівництво видання, погоджуючись з необхідністю деяких перетворень, не наважується провести заміну і змістити з поста головного редактора Мірабеллу, що керувала журналом більше 17 років.

    1986-1987 Вінтур їде в Лондон, де їй спочатку доручають керівництво британським Vogue, а потім, через рік – і журналом House & Garden. Останній вона перейменовує в H & G і розпоряджається урізноманітнити види інтер’єрів фотографіями знаменитостей і моделей в дизайнерському одязі. Нововведення викликають неоднозначні реакції читачів, для чиїх обурених дзвінків доводиться спеціально виділяти окрему лінію. Але керівництво дуже високо оцінює реформаторські здібності Анни Вінтур, якій вдалося вдихнути нове життя в старе видання і збільшити його тираж.

    1988 Анна Вінтур призначена головним редактором американського Vogue, а її заступниця Ліз Тілберіс (Liz Tilberis) стає її наступницею в лондонській редакції. На новій посаді Вінтур здійснює радикальні перетворення у форматі журналу, наповнюючи його свіжими обличчями і антуражем. Вона ламає традицію поміщати на його обкладинку однотипних пещених блондинок, пропонуючи нові образи героїнь, таких як Шеріл Тіггс і Кім Алексіс. При цьому в об’єктив потрапляють не тільки особи, як це було раніше, а й тіла моделей, а традиційна студійна фотосесія замінюється зйомками al fresco. Анна Вінутр представляє моду як гру, в якій не забороняється змінювати правила, якщо для цього вистачає зухвалості і сил. Йдучи до цієї концепції, вона поміщає на дебютну обкладинку манекенницю у дешевих потертих джинсах в ансамблі з топом Christian Lacroix розшитому дорогоцінними каменями.

    1990 Починаючи з цього року, Анна Вінтур активно залучає гроші у благодійні організації по боротьбі зі СНІДом. Її загальний внесок складає вже 10 млн доларів.

    1999 Після перегляду попередньої фотосесії Дженніфер Лопес, яка претендує на статус «дівчини тисячоліття», Анна Вінтур відмовляється помістити її знімок на обкладинку, мотивуючи це тим, що співачка дуже вульгарна для Vogue.

    2001 Паризький Тиждень Моди закривається на два дні раніше у відповідності до вимог журналістів з США на чолі з Анною Вінтур, що вважає його графік занадто довгим. Зміна графіка призводить до того, що в день проходить понад десяти показів, перший з яких починається о 8.45 ранку, а останній закінчується за північ.

    2003 На церемонії нагородження за величезний внесок у розвиток моди Анна Вінтур з’являється не в традиційно чорному, а в ніжно-персиковому сукні від Оскара де ла Рента.

    2005 Французькі активісти Рета (People for the Ethical Treatment of Animals) запускають Анні в обличчя торт з кремом, підкарауливши її на виході з показу Chloe в центрі Парижа. Таким чином «зелені» мстять Анні за її прихильність до виробів з хутра та безкомпромісні відмови від публікацій антіпушной реклами.

    2006 Ганна Вінтур стає відома як прототип головної героїні книги і фільму «Диявол носить Prada».

    2007 Французький Vogue демонструє своєрідний оммаж Анні Вінтур, що підтверджує її статус ікони стилю: на його сторінках в модній зйомці Маріо Тестіно моделі стилизуются за образом і подобою Анни Вінтур.

    2008 Анна Вінтур отримує почесний Орден Британської Імперії з рук самої Королеви Єлизавети II, додаючи до своїх заслуг статус двигуна світового культурного прогресу.

    P.S. Анна Вінтур, що перетворила за роки свого керівництва журнал Vogue в біблію світової моди, вважає Лондон колискою модних інновацій і містом, що пестить нових Олександра Маккуїна або Джона Галльяно. Останнім часом її все частіше можна зустріти на модних вечірках разом з дочкою Бі Шафер (Bee Shaffer), яка пішла по стопах матері і зайнялася fashion-журналістикою.

    www.style.com / vogue

    • Мітки:

  • Класика від Dior

    1. При формуванні гардеробу далеко не все вирішують гроші. Важливими складовими є простота, індивідуальність і доглянутість. Молодій дівчині не пасують масивні прикраси і дорогі хутра, а жінка у «віці» не повинна вдягатися як «бабуся».

    2. Не допускається недбалість в одязі. Крій може бути простим , але посадка – завжди повинна бути бездоганною. Акуратно підбирайте одяг, акуратно носіть, акуратно зберігайте.

    3. Варто визначити який колір пасує людині, і носити одяг лише цих кольорів. Не використовувати більше двох кольорів в одному комплекті. Горох – милий елегантний , легкий – завжди в моді. Чорний колір можна носити в будь який час доби, у будь-якому віці, з будь-якого приводу.

    Маленька чорна сукня – поза конкуренцією.

    4. Костюм – одна з найважливіших частин гардеробу ! Також повинна бути спеціальна вечірня сукня. Не встидайтесь декольте: груди – найпривабливіша частина жіночої фігури. Одягнувши сукню з декольте варто зробити зачіску, що відкриває шию. Комплект для подорожі: класичний бежевий плащ , вовняна сукня взимку і лляний костюм влітку.

    5. За взуттям судять про елегантність жінки. Лодочки – завжди ідеальний варіант.

    6. Чим дешевша сукня, тим детальніше вибирайте аксесуари. Не купуйте багато, купуйте добрі. Не змішуйте біжутерію і ювелірні коштовності.

    7. Ніколи не економте на білизні. Це має бути зручним і добре зкроєним. Це власне те що «будує» жінку. На добрий каркас виріб лягає добре.

    8. Сумочки… на день класична, чорна або коричнева. На вечір – маленьку золоту. Ніколи на захламлюйте сумочку непотрібними речами.

    9. Парфуми повинні відображати вашу індивідуальність. Косметики не повинно бути видно, коли її забагато – це жахливо ! Робіть природній макіяж. Акцентованою може бути лише помада. Нейтральний лак на нігтях кращий за кольоровий.

    • Мітки:

  • Скажи мені, що ти носиш, і я скажу хто ти.

    Жоден археолог точно не скаже, коли з’явилвся перший одяг, і вже зовсім невідомо, коли і кому прийшла думка створити першу тканину. Але всі найбільш цінні для нас натуральні тканини родом звідти – з далекого минулого. Спочатку походження тих чи інших тканин було прив’язане до певного місця. Але є волокно, яке належить усьому світові. Це вовна.
    Овець розводили всюди. І не тільки овець. Для ткацтва використовували шерсть й інших тварин. Проте сама стародавня вовняна тканина, знайдена археологами, датується приблизно четвертим тисячоліттям до нашої ери.
    Майже всюди виготовлялися як грубі вовняні тканини, так і тканини делікатної якості. Застосовували вовну і для нанесення візерунків на тканини з льону. Вовняні нитки так само використовувалися при виробництві тканини з інших волокон.
    У всі часи люди прагнули покращити якість тканини. Відомо, що в II в. до н. е.. римляни вивели тонкорунну породу овець, схрестивши легендарних колхидских баранів з італійськими вівцями. Потім вже іспанці схрестили представників цієї нової породи з африканськими баранами. Так з’явилися іспанські мериноси, що поширилися по всій Європі та Америці.
    У всіх народів у всі часи було особливе ставлення до вовни. Навіть знатні дами не вважали негожим прясти і в’язати з вовни. Цікавий факт: вже в 13 столітті з’явилася прядка, що крутила веретено за допомогою колеса, але ще довгий час пряжа, отримана таким способом, вважалася матеріалом другого сорту і не використовувалася для основи тканини.
    До XII в. відноситься початок професійного виробництва вовняної тканини в Італії, яка швидко стала центром її виробництва і продажу. Звідти тканини поставлялися в країни Середньої Азії, в Персію, на Кавказ і навіть до Китаю. З торгівлею вовною історики пов’язують появу банків, які були в ту пору атрибутом текстильного виробництва.
    Взагалі, вовною прийнято називати волокна волосяного покриву ссавця, що володіють певними якостями, необхідними для виробництва різноманітних матеріалів. Основний постачальник вовни – вівці. На їх частку припадає 95% загальної кількості вовни. Вовняною сировиною так само вважається шерсть і пух інших тварин: кози, кролика, альпаки, лами, верблюда, яка, зайця, коня, корови, оленя, собаки.
    Маркування «натуральна вовна» дозволено використовувати тільки в тому випадку, якщо шерсть отримана від живої здорової тварини, і в її складі міститься не більше 7% інших волокон. Маркування «чиста натуральна вовна» наноситься на товар, якщо в складі тканини або пряжі не більше 0,3% інших волокон. Маркування «100% шерсть», «чиста шерсть» або просто «шерсть» може стояти і на низькоякісній вовні або на відновленій вовні, отриманої шляхом переробки вовняного клаптя.
    Основна речовина волокна вовни – кератин, що відноситься до білкових сполук. Вовна унікальний матеріал. Це не тільки найтепліше волокно. Вовняні тканини не сильно брудняться і самоочищаються на повітрі, вони майже не мнуться і можуть самостійно розгладжуватися. Вовняна тканина відштовхує крапельки води, але може увібрати водяний пар або воду до 40% від своєї ваги. Вовняні тканини володіють хорошими гігієнічними властивостями – в одязі з вовни шкіра «дихає».
    До речі, особливо чутливі прилади виявили в складі волокон овечої вовни … справжнє золото! Ось так несподівано підтвердився міф про золоте руно. На жаль, науковці наразі не можуть розгадати, звідки дорогоцінний метал узявся в овчині і яку функцію виконує.

    • Мітки:

  • Історія Модного Дому Діор! Хто наступний?

    12 лютого 1947 обережний французький модельєр викликав фурор в пресі. Після суворого повоєнного часу Крістіан Діор представив колекцію одягу, де було багато суконь і спідниць, на які не шкодували тканини. Текстильні працівники дуже хвилювалися через такі витрати, але жінки поставилися до колекції з захопленням.

    Діор повернув забутий у воєнний і передвоєнний час шарм і гламур, залишивши простоту одягу воєнного часу.

    Були люди, яким колекція не сподобалася, в основному це були послідовники Коко Шанель. Діор ввів в моду культ шику і краси. І став новим кумиром у світі моди, який приділяв увагу всім деталям з голови до ніг. Щира і чесна зміна жіночої сутності.

    Назва “New look” приголомшила багатьох і під схвальний свист продефілювала по світу, ця колекція торкнулася всіх верств населення і почала поширюватися у всіх країнах світу. Діор створив те, що зараз ми називаємо “стилем 50-х”. Він показав всі принади жіночої фігури: тонку талію, округлість форм, стрункість ніг і витонченість пальчиків. А тому з його появою у світі моди жінки стали носити пишні багатошарові спідниці, нові варіанти кріноліну, сукні з обтягуючими ліфами, туфлі на високих підборах, рукавички і капелюшки. Не можна придумати нічого більш елегантного. І нічого більш жіночнішого.

    Незабаром за адресою Avenida Montaigne в Парижі виникло одне з найвідоміших ательє того часу, воно існує і зараз як частина величезної компанії Moet Hennesy Louis Vuitton-(LVMH) француза Бернарда Арно.

    Модний дім Діор випустив багатьох провідних дизайнерів XX століття, в 50-х роках на фабрику прийшли молодий Ів Сен Лоран і Джанфранко Ферре. В результаті епоха інновацій не закінчилася, а тільки готувалася до свого розквіту.

    У 1997 році управління будинком Діор взяв на себе Джон Гальяно, і за кілька років він став одним з найбільш шанованих професіоналів у всьому світі. Після того, як його відзначили в американському виданні Vogue, для цього новачка відкрилися всі двері від Парижа до Нью-Йорка. Тепер це людина, відома у всьому світі, щоразу всіх приголомшуючий, тому що навіть тепер, після довгих років його роботи у світі моди, ніхто не знає, чого від нього чекати в кінці кожного показу. Але абсолютно всі знають, що це завжди щось незабутнє.
    Проте, незважаючи на досягнення арт-директора в оновленні Дому, нещодавно Модний Дім Діора розірвав контракт з Гальяно, через опубліковане відео з паризького кафе.
    Команду дизайнерів очолив Білл Гейттен, 51-річний англієць, який пропрацював більше 20 років рука об руку з Гальяно в якості його асистента, до речі, зовсім недавно призначений на пост креативного директора Будинку John Galliano.

    Природно, що публіку, в першу чергу, цікавило, наскільки «нове бачення» відрізняється від бачення божевільно-прекрасного Гальяно, який з року в рік шокував новими ідеями, зберігаючи при цьому фірмовий стиль маестро Діора.

    Стало достеменно відомо, що Гейттен не стане новим креативним директором. Виконавчий директор Будинку Сідней Толедано, який залишився вкрай задоволений самостійним показом Білла, сказав в інтерв’ю міжнародному новинному агентству AFP, що вибір нового дизайнера – це все одно, що вибір супутника життя: коли зустрінеш потрібну людину, то відразу зрозумієш це. Так що пошуки тривають…

    • Мітки:

  • 5 парфумів, що змінили світ ароматів!

    Кожен місяць світ починає пахнути десятками нових ароматів. Тим не менш, багато як і раніше віддають перевагу класиці. Пропонуємо Топ 5 парфумів, які змінили світ ароматів назавжди.

    Ернест Бо
    Аромат: Chanel № 5
    Рік створення: 1921
    Ноти: квіти гіркого флердоранжу з Грасса, іланг-іланг з Коморських островів, бергамот, лимон і альдегіди. У серці: жасмин з Грасса, травнева троянда і лілея. Кінцеві ноти: сандал, ветивер і бурбонська ваніль.
    Історія: як не дивно, за основу Chanel № 5 узятий саме Chypre з його синтетичними компонентами. Усього ж у п’ятому номері 80 інгредієнтів. Адже за часів Мадемуазель в пошані були конкретні запахи: якщо троянда – то нічого, крім троянди, якщо жасмин – так жасмин. Коко Шанель (Coco Chanel) говорила: «Я хотіла створити штучні парфуми. Плаття придумують люди, значить, парфуми теж повинні бути справою рук людини. Ніяких троянд і лілій – парфум повинен бути складною композицією ».
    З приводу історії створення самих відомих парфумів у світі існує дві версії. Згідно з першою спочатку Ернест Бо (Ernest Bo) обіцяв формулу Франсуа Коті. Але оскільки робота над створенням парфумів вимагала чималих вкладень, її відклали на невизначений термін. Парфумер не хотів чекати і став співпрацювати з Шанель.
    Ернест Бо розставив перед Коко 10 флаконів. Вона вибрала той, під номером п’ять, і попросила додати краплю конвалії. Завдяки екстракту жасмину, що коштував надзвичайних грошей, в 20-і роки Шанель № 5 були найдорожчими духами у світі.
    Версія друга розповідає про те, що Chanel № 5 – не що інше, як помилка лаборанта, що ненароком переборщив з альдегідом. Якщо так, це, мабуть, одна з кращих помилок в історії.
    Найвідомішу і безкоштовну рекламу парфумів Chanel № 5 зробила, сама це не усвідомлюючи, жінка століття, мрія всіх чоловіків і ідеал для дівчат Мерилін Монро (Marilyn Monroe). Коли журналісти спробували дізнатися у неї, в чому вона вважає за краще спати, Мерилін посміхнулася і сказала: «На мені тільки краплина парфумів Chanel № 5»! Ця заява викликала фурор, за кілька днів було розпродано кілька мільйонів флаконів..
    Франсуа Коті
    Аромат: Coty Chypre
    Рік створення: 1917
    Ноти: Острів Кіпр дав назву не тільки цього аромату, а й цілому сімейстуа. Запах моху на кіпрському дубі (у наш час заборонений інгредієнт) зачарував Франсуа Коті (Francois Coty). Його доповнюють смола, ладанник, пачулі, шавлія, цитрусові і бергамот.
    Історія: Зрозуміти Жозефу-Марі-Франсуа Спотурно, що він природжений парфумер, допоміг випадок. Знайомий фармацевт запізнювався на побачення і довірив йому змішати кілька одеколонів для клієнтів аптеки. У Франсуа все вийшло, та й так добре, що наступним кроком стало навчання в Грассі у Антуана Шіріс.
    У 1904 році він взяв прізвище матері Коті створив свої перші парфуми La Rose Jacqueminot. Однак власники магазинів не хотіли продавати їх, у тому числі й керуючий універмагу Grands Magasins du Louvre. Тоді парфумер чи то випадково, чи то навмисне впустив флакон з рук. Аромат, парфуму що вилився, залучив відвідувачок універмагу. За кілька днів вони купили 500 флаконів. А пізніше шанувальниками творчості Коті стануть цариця Олександра Федорівна і Микола II.
    Chypre з’явився під час революції і зробив аналогічний ефект. Але заслуга Коті не тільки у створенні нового сімейства ароматів. Він першим почав використовувати альдегіди в парфумерній композиції. Це дозволило налагодити масове виробництво парфумів і знизити ціни. Та й саме поєднання екстрактів було дуже незвично для жіночих парфумів того часу.
    Ще Франсуа першим додумався розливати духи в спеціально виготовлені для них флакони. Йому ж належить ідея блоттерів та серії косметичних продуктів з однаковим запахом.
    Жак Герлен
    Аромат: Guerlain Shalimar
    Рік створення: 1925
    Ноти: бергамот, лимон, жасмин, троянда, пачулі, опопонакс, ветивер, мускус, ваніль, боби тонка.
    Історія:У 1864 році на зміну засновнику компанії П’єру Франсуа Паскалю Герленом (П’єр-Франсуа-Паскаля Герлен) приходить його син Еме, який створив духи Jicky. Його племінник і шанувальник орієнталізму Жак Герлен (Jacques Guerlain) додав до них трохи новомодного інгредієнта ваніліну або молекули етилового Ванілін – так вийшов Shalimar.
    Жака Герлена надихнула історія кохання правителя Індії Шах-Джахана і його дружини. Після смерті Мумтаз-Махал Джахан в пам’ять про неї збудував Тадж-Махал. Свою назву Shalimar отримав на честь «садів любові», розбитих Шахом. Вони вважаються еталоном садів з алеями, терасами і бездоганно підібраними квітковими ароматами.
    Дух цих садів для європейців втілив Герлен, хоча спочатку парфум придбав велику популярність в Новому Світі. Запах опинився в стилі декадентських 1920-х – чуттєвий, сексуальний і до непристойності зухвалий. Shalimar повністю розкривається через півгодини після контакту зі шкірою.
    Андре Фресс
    Аромат: Lanvin Arpège
    Рік: 1927
    Ноти: верхні ноти: альдегіди, неролі, бергамот, персик. Серце: жасмин з Грасса, коріандр, іланг-іланг, тубероза. Шлейф: ветивер, сандалове дерево, пачулі, ваніль, стиракс.
    Історія: Жанна Ланван (Jeanne Lanvin) теж запозичила дещицю Chypre. Духи Arpège склав Андре Фресса (Андре Fraysse) спеціально до 30-річчя Марі Бланш, дочки Жанни. До співпраці з ним Ланван пропонувала клієнтам химерні аромати, зроблені таємничою Мадам Zed.
    Самому Фресу було всього 27, і він звернувся за допомогою до Поля Векерою (Paul Vacher), що 20 років по тому придумав Miss Dior. За два роки вони створили альдегідно-квітковий аромат, один з п’яти, найбільш шанованих в парфумерному світі, а Картьє зробив для флакона спеціальний футляр.
    Якщо Chanel № 5 можна порівняти з вазою літніх квітів, то Arpège – той самий букет три дні потому. Фресс говорив: «Як і любов, парфуми повинні зачарувати жінку з першого погляду».
    Андре Фресс – спадковий «ніс». Його батько Клод Фресс (Клод Fraysse) створював парфуми для Firmenich, сестра Жаклін – для хутряного Будинки Вейля. Брат Юбер працював на Synarome, а пізніше оновив Arpege. А син Андре Річард на славу потрудився для Карон.
    Марк Бакстон
    Аромат: Comme де Garcons 2
    Рік створення: 1999
    Ноти: надзвичайно сучасний ольфактивний аромат, заснований на есенції чорнила Суми, що виготовляються в японських храмах. Початкові ноти: чорнила, ладан, пачулі та бурштин. Потім на перший план виходять магнолія, апельсин і мандарин. Завершують композицію ноти кореня ангелики, амбра і індійський кмин.
    Історія: Двійка означає дуальність, контраст між чоловіком і жінкою, який хотіла підкреслити Рей Ковакубо (Rei Kawakubo). Тим не менш, цей аромат, як і інші у Comme de Garcons, вийшов з категорії унісекс. Сам Марк Бакстон (Mark Buxton) теж не прихильник статевого розподілу в парфумерній промисловості: він вважає, що запах просто повинен викликати емоції, а у кого саме, не суть важливо. Над Comme де Garcons 2 працюdвав три роки.
    Бакстон, за власними словами, мріяв про славу Ернеста Бо. Схоже, він її майже досяг. На його рахунку роботи з Живанши, Burberry, Versace, Giorgio Armani і Карлом Лагерфельдом, з Омаром Шаріфом і Аленом Делоном. А також власний парфумерний бренд Марк Бакстон, для якого він створив сім ароматів, заснованих на колірних асоціаціях.

    PS
    Світ запахів оточує нас, ми в ньому живемо! Запахи викликають різні ассосіаціі.На розум приходять відомі фільми “Запах жінки”, “Парфумер”. Виберіть СВІЙ запах і будьте неповторні!

    За матеріалами сайту http://www.fashionshow.org.ua

    • Мітки:

  • Ми в соц.мережах

  • Рубрики

  • Мітки

  • Архів