-
8 березня
- 23 Лютий 2010
- Уляна
- Опубліковано в: Події
Коментарі:
0
8 березня - свято, яке традиційно вважається днем жіноцтва. В Україні, Росії, Білорусі та інших республіках пост-радянського простору це свято називають днем жіночої солідарності, крім того - Міжнародним.
Не вдаючись до історії цього дня, маємо наразі те, що склалось протягом вже не одного покоління цілком природно: так чи інакше, 8 березня – ДЕНЬ ЖІНКИ!
Виявляється, його відзначали ще в Стародавньому Римі як матрони, так і їхні рабині. Перші отримували подарунки від чоловіків, другі — вихідний. І ті, й інші вирушали до храму Вести, хранительки домашнього вогнища. Дійство мало величезне значення, оскільки жіноцтво утверджувало свої принципи.
У слов’ян вкоренилась інша традиція — святкувати День матері (який, до речі, нині активно пропонують нам як альтернативу Восьмому березня). У ті далекі часи жінки навіть подумати не могли, що обмежуються їхні права. А права слабкої половини людства тоді, як відомо, зводилися виключно до обов’язків материнства та збереження домашнього вогнища.
Згодом і ці традиції відійшли у минуле. 8 березня 1857 року кілька сотень робітниць текстильних та взуттєвих фабрик Нью-Йорка провели страйк і демонстрацію — вони вимагали 10-годинного робочого дня, поліпшення умов праці й однакової з чоловіками заробітної платні.
Як і передбачалося, поліція розігнала демонстранток. Що в цьому дивного?! Однак страйкарі й не думали здаватись — об’єдналися в профспілку. На честь цих подій на міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені 1910 року виступила Клара Цеткін… Ця офіційна версія поширюється здавна.
Допитливі історики навіть з’ясували, що 8 березня 1857 була… неділя. Можна передбачити, що жінкам не було чого робити, і тому вони вийшли на вулиці міста. Виявляється, наступного тижня в нью-йоркських газетах ніхто не згадував про таку резонансну акцію з сотнями прогресивних дам на вулицях і агресивною поведінкою поліції. Книжки про феміністський та робітничий рух у США теж, хоч як дивно, також замовчують цей інцидент. І коли 1908 року на з’їзді соціалістичної партії США було ухвалено резолюцію відзначати в останню неділю лютого День американських жінок, ніхто з делегаток не згадував страйк піввікової давності; просто взяли довільний день року.
Натомість Клара Цеткін уже орієнтувалася на американське жіноче свято. Більше того, спочатку вона пропонувала відзначати день жіночої солідарності без відриву від чоловічого колективу — «під час проведення травневих свят». Історія 1 Травня теж, як відомо, зав’язана на страйку робітників — у Чикаго 1886 року — і конфлікті з поліцією.
У це повірити важко, однак про ту подію тодішня преса писала чимало, резонанс був неймовірний! А демонстрація нью-йоркських робітниць, судячи з усього, є лише міфом. Його створили набагато пізніше: так би мовити, за образом і подобою…
1913 року, коли жінки Російської імперії вперше приєдналися до своїх закордонних подруг у прагненні відзначити Міжнародний жіночий день.Від щирого серця хочеться привітати всіх наших красунь та розумниць. Не інакше - день Жінки - має бути особистим святом кожної свідомої людини. Людини, небайдужої до природних цінностей та найперших людських пріоритетів. Рід. Сім’я. Мати, сестра, бабуся, подруга, - всі ці статуси важать багато для кожної людини у суспільстві. А людина - істота суспільна. Для чоловіків крім того - дівчина, дружина, особливо дружина - уособлення затишку, статусу, роду, продовження життя.
Без жінки уявити наш світ неможливо. І він - цей світ - у якому є жінка - прекрасний.
Зі святом, дорогі жінки. Нехай весна живе у Вашому серці. Щодня, за будь-якої погоди та при будь-якому настрої. А настрій - нехай Вам забезпечують ті, хто поряд, хто любить Вас і кого любите Ви!
- Мітки:
-
14 лютого – день всіх закоханих!
- 5 Лютий 2010
- Уляна
- Опубліковано в: Події
Коментарі:
0
В Європі день св. Валентина святкують з XIII ст., в Америці він з’явився у 70-ті рр. XVIII ст. У нас же — з недавнього часу. Цікаво, що на Русі існував власний день усіх закоханих. Він святкувався 8 липня на честь Петра і Февронії. Коли виникла традиція дарувати листівки-«валентинки», нині важко встановити точно.
За однією версією, їх почали писати вже через 200 років після смерті отця Валентина. За другою — засновником звичаю став полонений фортеці Тауер герцог Орлеанський. Він писав любовні поеми, адресовані своїй дружині.
Про Валентина, що дав назву святковому дню, ми знаємо небагато. Він мешкав у III ст. нашої ери у римському місті Терні. Валентин був священиком. На той час в Римі володарював імператор Клавдій II, який понад усе цінував військову наснагу, та християн не жалував. Військовий дух легіонів правитель вирішив підтримати за допомогою оригінального засобу — він заборонив легіонерам одружуватися, щоб вони думали тільки про битви. Валентин пішов проти Клавдія II. Він почав таємно вінчати легіонерів з їхніми «дамами серця». Побутує думка, що, окрім цього, він ще й примиряв закоханих, писав інтимні листи замість тих, хто не вмів цього робити. Та рано чи пізно все таємне випливає на поверхню. Наприкінці 260 року нашої ери Валентина заарештували. Згідно з легендою, в нього закохалась сліпа донька тюремщика. Він як священик, що присягнув перед Богом в самоті, не міг відповісти на її почуття. В ніч перед стратою написав їй жалісного листа і підписався «Твій Валентин». Звідси і листівки-«валентинки» (у вжитку з 1800 року). Існує ще одна версія, нібито він теж закохався і навіть, використавши свої медичні знання, зцілив її від сліпоти.
День страти св. Валентина співпав з римськими святками на честь Юнони, богині кохання. Цей день у Римі знаменував прихід весни.
Символом Дня св. Валентина традиційно вважаються червоні троянди, які з’явилися завдяки грецькій богині кохання та краси. Поспішаючи на побачення до Адоніса, Афродита вступила в кущ білих троянд, і її кров освятила квіти, примусивши їх сяяти червоним кольором.
До речі, кожен народ святкує День закоханих по-своєму. Британці, наприклад, надсилають листівки не тільки друзям, а й своїм домашнім тваринам (як мило з їхнього боку!).Японці ж виявилися більш оригінальними — вони переробили 14 лютого на таке собі «8 березня для чоловіків», коли подарунки отримує сильна стать.
Найромантичнішим знайомством вважається історія шотландця Джима Керша і норвезької дівчини Еккі Олсен. Як виявилось, стародавня морська пошта — пляшка з листом — може використовуватися не тільки для повідомлення про корабельні нещасні випадки. Джим Керш, коли йому виповнилось 15 років, написав листа, закрив його в пляшку і кинув у море, вказавши свою зворотню адресу. Пляшка пропливла 400 миль і опинилась на березі Норвегії, де її підібрала 14-літня Еккі Олсен. Вона написала Джимові відповідь, але відправила вже звичайною поштою. 4 роки вони листувалися, і коли нарешті зустрілися, в той самий день побрались.
Незабаром день св. Валентина гучно прозвучить і у вашому місті. У навчальних закладах готуються святкові програми, концерти, конкурси. В магазинах зі швидкістю світла зникають листівочки у вигляді сердець. А в нічних розважальних закладах до самого ранку буде гриміти тема кохання. Та чи може вона гриміти? Певно, ні! Хіба мовчазно тремтіти, бо, як влучно відзначив А. Моруа: «Кохання — шаленство, та тільки воно надає нашому існуванню неповторного сенсу!».
- Мітки:
