Jhiva

  • Мадемуазель Шанель

    Коко Шанель розуміла, що, для того, щоб отримати перемогу у війні, потрібна першокласна уніформа. А перемогти вона хотіла найбільше в житті. Це видно навіть по її обличчю, яке стало символом століття. Зброєю у цій війні за звільнення жінки від чоловічої залежності були шик і її стратегія абсолютного зачаровування. Вона знала, що сильного суперника потрібно любити і поважати, якщо хочеш його перемогти.

    Шанель любила чоловіків, про це свідчать як колекції її моделей, так і незліченні романи. Вона ніколи не забувала, що завдяки фінансовій підтримці чоловіків, точніше її перших коханців, вона змогла відкрити свою справу; що саме з гардеробу чоловіків вона запозичила ідеї для свого сенсаційного стереотипу, що живе і сьогодні - джерсе і твід, гудзики і кайма, як на уніформі, кардіган без комірця і ємності з гранями для парфумів.

    Якість, зручність і пропорції її моделей роблять тіло сексуально привабливим, не оголюючи його.

    Габрієль Шанель народилася 19 серпня 1883 року в торговому містечку Сомюр в долині Луари, Франція,  і була другою дитиною в сім’ї. Мати померла, коли Габрієль було шість років, пізніше батько залишив її і її чотирьох рідних братів; діти Шанель були тоді під опікою родичів і провели якийсь час в притулку. У 18 років Габрієль з допомогою благодійної організації вступила в інтернат для дочок з відомих сімей, де їй доводилося спати в холодній кімнаті, яка не обігрівалася, а після уроків мити сходові клітки. Байдужість, брак любові, важке дитинство далися взнаки і назавжди закарбувалися в її характері. Але вона навчилася мистецтву виживати, а най головніше - вона навчилася шити. Пізніше Габрієль влаштувалася продавцем у магазин одягу, а у вільний час співала у кабаре. Улюбленими піснями дівчини були «Ko Ko Ri Ko» і «Qui qua vu Coco», за що їй і дали прізвисько - Коко. Габрієль не досягла успіху в якості співачки, проте під час одного з її виступів багатий спадкоємець текстильних підприємств офіцер Етьен Бальзан (Etienne Balsan) був зачарований нею і запропонував 25-річній Коко стати його коханкою. Вона переїхала жити до нього в Париж, де він надав їй свої холостяцькі апартаменти і вона відкрила ательє модних капелюшків. Але незабаром Коко пішла до англійського промисловця Артура Кепела (Arthur Capel), який, за її словами, був коханням всього її життя. Він помер в 1919 році в автокатастрофі. Кепел оплатив її переїзд на вулицю, яка до кінця століття буде асоціюватися з її іменем: Рю-Камбон (Cambon),  де і знаходиться до сьогодні.  Маленька Габрієль перетворилася на ділову жінку, яка ніколи не оглядалась назад.

    У 1912 році Коко відкриває свій перший Будинок моди у Довілі, але Перша світова війна перервала її діяльність. У 1919 році Шанель відкриває Будинок моди в Парижі на вулиці Камбон. До цього часу у Шанель вже були клієнти у всьому світі. Багато хто носив її фланелеві блейзери, спідниці вільного крою, довгі светри з джерсе, матроски і знаменитий костюм (спідниця + жакет). Сама Коко зробила собі коротку зачіску, носила маленькі капелюшки і сонячні окуляри.

    У 1921 році з’явилися знамениті парфуми “Chanel №5″. Їх авторство, проте, належить російському парфюмеру-емігранту Ернесту Бо.  До Шанель жіночі парфуми не володіли складними запахами. Це були моноаромати. Шанель виступила новатором, запропонувавши жінкам перший синтезований парфум, що не повторює запах якоїсь однієї квітки.

    Коко Шанель також популяризувала маленьке чорне плаття, яке можна було носити протягом дня і вечора залежно від того, як воно доповнене аксесуарами. Американський журнал Vogue прирівняв по універсальності і популярності  ”маленьке чорне плаття” до автомобіля Ford.

    Не дивлячись на величезний успіх моделей Шанель, в  1939 році Коко закрила всі бутіки і будинок моди, - почалася Друга світова війна. Багато кутюр’е покинули країну, але Коко залишилася в Парижі. Після закінчення війни вона виїхала в Швейцарію.

    У 1954 році 71-річна Габрієль повернулася в світ моди і представила свою нову колекцію «haut couture». Проте минулої слави і пошани вона добилася лише через три сезони. Коко удосконалила свої класичні моделі, і в результаті найбагатші і найзнаменитіші жінки стали постійними відвідувачками її показів. Костюм «від Шанель» став символом статусу нового покоління: виготовлений з твіду, з вузькою спідницею, жакетом без коміра, обшитим тасьмою, золотистими гудзиками і накладними кишенями. Також Коко знов представила дамські сумочки, ювелірні вироби і взуття, які згодом мали приголомшливий успіх.

    У 1950-1960-і роки Коко співпрацювала з різними голлівудськими студіями, одягала таких зірок, як Одрі Хепберн і Ліз Тейлор. У 1969 році легендарна актриса Кетрін Хепберн виконала роль Шанель в бродвейському мюзиклі «Коко».

    Особисте життя Габрієль так і не склалося: у неї було безліч романів, але вона не вийшла заміж і не стала матір’ю.

    Велика Габріель пішла з життя 10 січня 1971 року у віці 88 років, в оточенні своєї свити в готелі «Рітц» в Парижі.  Її останні слова були сказані покоївці Селіні: «Дивись, так помирають».  Похована в Швейцарії в могилі, оточеній п’ятьма кам’яними левами. З 1983 року Карл Лагерфельд прийняв керівництво будинком моди Шанель і став його головним дизайнером*.

     

    _________________

    * Шарлотта Зелінг.- Мода.Століття модельєрів.

Немає коментарів »

Поки немає коментарів.

Залиште коментар

  • Рубрики

  • Мітки

  • Коментарі

  • Архів