Jhiva

  • Андре Курреж. Космічна ера продовжується

    Він не конструював літаки та не досліджував проблеми аеродинаміки, не переймався питаннями надзвукових польотів чи забезпеченням комфортної життєдіяльності астронавтів під час тривалих позаземних мандрівок. Його, по суті, взагалі мало турбувало все, що стосується освоєння космосу. Сферою його діяльності була мода. Однак саме він зробив так, що настання космічної ери відчули та помітили усі. Він обрав найдієвіший спосіб переконати людство, що позаземні подорожі можливі: вигадав Місячну дівчинку в сріблястому вбранні. Нині їй вже 45, та хто заперечить, що вона чарівна?

    Космічні плаття та ансамблі зі сріблясто-металевих тканин, взуття на пласкій підошві, величезні «авіаційні» сонцезахисні окуляри, «комбінезони-скафандри» та головні убори, схожі на шоломи, - усе це знахідки Андре Куррежа, речі з гардеробу його Місячної дівчинки - музи ери повелителів космосу. У 1960-ті це був він, той хто підказав моді, який їй доречно обрати шлях.  Вона, схоже, досі дотримується заданого напрямку: щороку, щосезону на модних подіумах дизайнери оспівують у своїх витворах незвідані світи та загадкові галактики. Але першим був саме Курреж. Його відкриття  у моді, хай би скільки років минуло з моменту їх першої демонстрації, актуальні та цікаві.

    Курреж не ставив собі за мету прославитися у царині моди - він присвятив себе їй, тому що захоплювався нею, тому що йому подобалося екпериментувати з кольорами та формами, удосконалювати фасони. У світі моди його справедливо називають революціонером, його досягнення порівнюють з тим, що зробив у архітектурі Ле Корбюзье та Пікассо - у живописі. А сам він, зачинатель космічної ери на подіумах, відноситься до свого доробку з певною іронією: «Кожен робить те, на що здатен. Одні граються з довжиною спідниць, інші створюють свій стиль. Стиль Courreges - це чудернацький, але вишуканий і елегантний футуризм, цілком придатний і для подорожей у часі, і для прогулянок сучасним містом. Такий ось унікальний парадокс. А може закономірність? Ми ж бо живемо в еру підкорення космосу.

    Андре Курреж народився у 1923 році у французькому містечку По, що в передгір’ях Піренеїв. За порадою батька він обрав професію цивільного інженера, кілька місяців працював за спеціальністю. Потім підшукав собі місце модельєра взуття, а тоді влаштувався учнем до шевця.

    У 1941-му Курреж, як і більшість співвітчизників, пішов на фронт. Він служив у військово-повітряних силах та був непоганим пілотом. «Завжди ти витав у хмарах, - бурчав батько, - та тепер з того хоч буде користь». Здається, льотні вправи й справді прислужилися майбутньому видатному дизайнеру: він щиро закохався у небо. Втім, лише на рівні романтика-дилетанта: технічний бік справи його мало цікавив.

    Після демобілізації відставний лейтенант ВПС приїхав до Парижу. П’ять років працював у невеличкому модному ательє, потім вивчав мистецтво кутюру в Домі моди Кристобаля Баленсьяги. Лише у 1961-му він зважився відкрити власний Дім моди. І - узяв до рук «естетичні ножиці» та відтяв від жіночого костюму все, що заважало жінці бути неперевершеною. Значною препоною на шляху до неперевершеності був вік: набирав сили культ молодості. Курреж знайшов оригінальний спосіб омолодити своїх клієнток: запропонував їм «дитячі» міні-спіднички веселих кольорів та «юнацькі» брючні костюми. Він відмовився від традиційних складних фасонів, не маскував фігуру драпіруваннями чи громіздкими декорами: лише лаконічні, чіткі форми, немов перемальовані з підручника геометрії. Замість виточок - вертикальні конструктивні лінії, підкреслені рельєфним швом, плечові шви - спереду, бокові замасковано у «стрілках»… його моделі були кардинально нові, зухвалі, але водночас елегантні.

    У 1960-ті марили космічними одіссеями, і мода, звісно, дослухалася до тих настроїв, однак здивувати чимось принципово новим не могла. Сенсація сталася, коли Дім Courreges продемонстрував осінню колекцію 1964 року - гардероб для музи ери підкорення Всесвіту - тендітної та чарівної Місячної дівчинки, Moon Girl. Молоденькі манекенниці невимушено ступали по подіуму - ішли, неначе просто гуляли вулицею: навіщо їм позувати, якщо увесь Всесвіт  біля їх ніг! «Астронавтки» Куррежа були одягнені у сріблясто-білих відтінків платтячка-трапеції, вузенькі брюки, короткі спіднички, прямі жакети, які звабливо підкреслювали спортивні фігурки. На довершення ансамблю - капелюшки-«шоломи» та сріблясто-білі рукавички. І взуття - білі вінілові чобітки до середини ікри на пласкій підошві. Це було так незвично!

    Критики визнали крихітку Moon Girl втіленням нового стилю, а згодом проголосили класикою актуальної моди, й аж до кінця тисячоліття ніхто і ніщо не посміло скинути це миле створіння з п’єдесталу.

    Коли це було. Кажете, часи змінились? Ні, проголошена Куррежем ера підкорення Всесвіту продовжується. Місячна дівчинка і досі у фаворі. Час від часу змінює зачіску чи макіяж, але охоче вбирається у «астронавтські комбінезони», що прилягають до тіла, наче друга шкіра, у «металеві» куртки та «пластикові» блузи, і з задоволенням носить лискучі коротенькі чобітки без підборів. Точнісінько такі, які вигадав для неї Курреж у 60-х. А знаєте чому? Найкраще відповів Енді Уорхол: «Моделі Андре Куррежа - чудові! Вони не поза часом - вони над часом. Усім варто дослухатися до нього і одягтися у срібло: цей колір універсальний і личить геть до всього, до будь-якої нагоди. Зрештою, світові так бракує яскравості і блиску!»*

     

    ______________________

    *  журнал «Меридіан» (№55, 2009)

Немає коментарів »

Поки немає коментарів.

Залиште коментар

  • Рубрики

  • Мітки

  • Коментарі

  • Архів