Jhiva

  • 8 березня

    • 23 Лютий 2010
    • Уляна
    • Опубліковано в: Події

    • Коментарі:

      0

    8 березня - свято, яке традиційно вважається днем жіноцтва. В Україні, Росії, Білорусі та інших республіках пост-радянського простору це свято називають днем жіночої солідарності, крім того - Міжнародним.

    Не вдаючись до історії цього дня, маємо наразі те, що склалось протягом вже не одного покоління цілком природно: так чи інакше, 8 березня – ДЕНЬ ЖІНКИ!

    Виявляється, його відзначали ще в Стародавньому Римі як матрони, так і їхні рабині. Перші отримували подарунки від чоловіків, другі — вихідний. І ті, й інші вирушали до храму Вести, хранительки домашнього вогнища. Дійство мало величезне значення, оскільки жіноцтво утверджувало свої принципи.

    У слов’ян вкоренилась інша традиція — святкувати День матері (який, до речі, нині активно пропонують нам як альтернативу Восьмому березня). У ті далекі часи жінки навіть подумати не могли, що обмежуються їхні права. А права слабкої половини людства тоді, як відомо, зводилися виключно до обов’язків материнства та збереження домашнього вогнища.

    Згодом і ці традиції відійшли у минуле. 8 березня 1857 року кілька сотень робітниць текстильних та взуттєвих фабрик Нью-Йорка провели страйк і демонстрацію — вони вимагали 10-годинного робочого дня, поліпшення умов праці й однакової з чоловіками заробітної платні.

    Як і передбачалося, поліція розігнала демонстранток. Що в цьому дивного?! Однак страйкарі й не думали здаватись — об’єдналися в профспілку. На честь цих подій на міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені 1910 року виступила Клара Цеткін… Ця офіційна версія поширюється здавна.

    Допитливі історики навіть з’ясували, що 8 березня 1857 була… неділя. Можна передбачити, що жінкам не було чого робити, і тому вони вийшли на вулиці міста. Виявляється, наступного тижня в нью-йоркських газетах ніхто не згадував про таку резонансну акцію з сотнями прогресивних дам на вулицях і агресивною поведінкою поліції. Книжки про феміністський та робітничий рух у США теж, хоч як дивно, також замовчують цей інцидент. І коли 1908 року на з’їзді соціалістичної партії США було ухвалено резолюцію відзначати в останню неділю лютого День американських жінок, ніхто з делегаток не згадував страйк піввікової давності; просто взяли довільний день року.

    Натомість Клара Цеткін уже орієнтувалася на американське жіноче свято. Більше того, спочатку вона пропонувала відзначати день жіночої солідарності без відриву від чоловічого колективу — «під час проведення травневих свят». Історія 1 Травня теж, як відомо, зав’язана на страйку робітників — у Чикаго 1886 року — і конфлікті з поліцією.

    У це повірити важко, однак про ту подію тодішня преса писала чимало, резонанс був неймовірний! А демонстрація нью-йоркських робітниць, судячи з усього, є лише міфом. Його створили набагато пізніше: так би мовити, за образом і подобою…
    1913 року, коли жінки Російської імперії вперше приєдналися до своїх закордонних подруг у прагненні відзначити Міжнародний жіночий день.

    Від щирого серця хочеться привітати всіх наших красунь та розумниць. Не інакше - день Жінки - має бути особистим святом кожної свідомої людини. Людини, небайдужої до природних цінностей та найперших людських пріоритетів. Рід. Сім’я. Мати, сестра, бабуся, подруга, - всі ці статуси важать багато для кожної людини у суспільстві. А людина - істота суспільна. Для чоловіків крім того - дівчина, дружина, особливо дружина - уособлення затишку, статусу, роду, продовження життя.

    Без жінки уявити наш світ неможливо. І він - цей світ - у якому є жінка - прекрасний.

    Зі святом, дорогі жінки. Нехай весна живе у Вашому серці. Щодня, за будь-якої погоди та при будь-якому настрої. А настрій - нехай Вам забезпечують ті, хто поряд, хто любить Вас і кого любите Ви!

    • Мітки:

  • 14 лютого – день всіх закоханих!

    • 5 Лютий 2010
    • Уляна
    • Опубліковано в: Події

    • Коментарі:

      0

    В Європі день св. Валентина святкують з XIII ст., в Америці він з’явився у 70-ті рр. XVIII ст. У нас же — з недавнього часу. Цікаво, що на Русі існував власний день усіх закоханих. Він святкувався 8 липня на честь Петра і Февронії. Коли виникла традиція дарувати листівки-«валентинки», нині важко встановити точно.

    За однією версією, їх почали писати вже через 200 років після смерті отця Валентина. За другою — засновником звичаю став полонений фортеці Тауер герцог Орлеанський. Він писав любовні поеми, адресовані своїй дружині.

    Про Валентина, що дав назву святковому дню, ми знаємо небагато. Він мешкав у III ст. нашої ери у римському місті Терні. Валентин був священиком. На той час в Римі володарював імператор Клавдій II, який понад усе цінував військову наснагу, та християн не жалував. Військовий дух легіонів правитель вирішив підтримати за допомогою оригінального засобу — він заборонив легіонерам одружуватися, щоб вони думали тільки про битви. Валентин пішов проти Клавдія II. Він почав таємно вінчати легіонерів з їхніми «дамами серця». Побутує думка, що, окрім цього, він ще й примиряв закоханих, писав інтимні листи замість тих, хто не вмів цього робити. Та рано чи пізно все таємне випливає на поверхню. Наприкінці 260 року нашої ери Валентина заарештували. Згідно з легендою, в нього закохалась сліпа донька тюремщика. Він як священик, що присягнув перед Богом в самоті, не міг відповісти на її почуття. В ніч перед стратою написав їй жалісного листа і підписався «Твій Валентин». Звідси і листівки-«валентинки» (у вжитку з 1800 року). Існує ще одна версія, нібито він теж закохався і навіть, використавши свої медичні знання, зцілив її від сліпоти.

    День страти св. Валентина співпав з римськими святками на честь Юнони, богині кохання. Цей день у Римі знаменував прихід весни.
    Символом Дня св. Валентина традиційно вважаються червоні троянди, які з’явилися завдяки грецькій богині кохання та краси. Поспішаючи на побачення до Адоніса, Афродита вступила в кущ білих троянд, і її кров освятила квіти, примусивши їх сяяти червоним кольором.
    До речі, кожен народ святкує День закоханих по-своєму. Британці, наприклад, надсилають листівки не тільки друзям, а й своїм домашнім тваринам (як мило з їхнього боку!).

    Японці ж виявилися більш оригінальними — вони переробили 14 лютого на таке собі «8 березня для чоловіків», коли подарунки отримує сильна стать.

    Найромантичнішим знайомством вважається історія шотландця Джима Керша і норвезької дівчини Еккі Олсен. Як виявилось, стародавня морська пошта — пляшка з листом — може використовуватися не тільки для повідомлення про корабельні нещасні випадки. Джим Керш, коли йому виповнилось 15 років, написав листа, закрив його в пляшку і кинув у море, вказавши свою зворотню адресу. Пляшка пропливла 400 миль і опинилась на березі Норвегії, де її підібрала 14-літня Еккі Олсен. Вона написала Джимові відповідь, але відправила вже звичайною поштою. 4 роки вони листувалися, і коли нарешті зустрілися, в той самий день побрались.

    Незабаром день св. Валентина гучно прозвучить і у вашому місті. У навчальних закладах готуються святкові програми, концерти, конкурси. В магазинах зі швидкістю світла зникають листівочки у вигляді сердець. А в нічних розважальних закладах до самого ранку буде гриміти тема кохання. Та чи може вона гриміти? Певно, ні! Хіба мовчазно тремтіти, бо, як влучно відзначив А. Моруа: «Кохання — шаленство, та тільки воно надає нашому існуванню неповторного сенсу!».

    • Мітки:

  • З Новим Роком та Різдвом Христовим!

    • 28 Грудень 2009
    • Уляна
    • Опубліковано в: Події

    • Коментарі:

      0

    lystivka_2010_pogod-02

    Незважаючи на те, що Новий рік – одне з небагатьох свят, що об’єднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують нині свої власні традиції зустрічі Нового року, своя святкова атрибутика тощо.

    Найдавніша традиція зустрічі Нового року, як правило, пов’язана з розповсюдженим повір’ям «Як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш».

    Люди чекають від цього свята чудес, нових успіхів, щастя й зустрічають його відповідно до традицій свого народу.

    Зустрічаючи 2010 рік, варто поставити на стіл жовті, пурпурові або смугасті (двох кольорів) свічки. На стіл потрібно подавати м’ясо у всіх видах (для вегетаріанців – соєві продукти, інші бобові). Враховуючи характер і металеву природу нинішнього Тигра, непогано приготувати м’ясо на шампурах або за допомогою гриля. Частування повинні бути різноманітними, щоб дім протягом року був повною чашею. Стіл краще поставити на середину кімнати, в центрі столу – металеву вазу з жовтими фруктами. Якщо додати у вазу «золоті» і «срібні» дрібнички, то вона матиме ще ефектніший вигляд.

    Ялинка, пляшка шампанського, миска салату олів’є – звичний і найпростіший набір для зустрічі Нового року вдома. Але навіть для того, щоб таке невибагливе домашнє свято було вдалим, доведеться докласти зусиль: потурбуватися про новорічне оздоблення будинку, розваги, святкове меню.

    Новий рік знаменує початок нового періоду в житті. Тому буде вдалим зустріти його в новому одязі. Одягнути бажано щось смугасте. В Новорічній колекції від Торгового дому «Жива» ви обов’язково знайдете щось особливе та будете виглядати казково! Аксесуари та прикраси рекомендують підібрати з натуральних матеріалів, каменів. Актуальними будуть металеві персні, намисто, браслети, сережки із золота, срібла, міді і платини (але не більше двох різних металів). Для одягу підійдуть прикраси з натуральних тканин: шкіри, хутра, бавовни.

    Давня бірманська легенда оповідає, що одного разу Буйвол переміг у сутичці Тигра і посміявся з нього. Відтоді Тигр не терпить Бика. Тому, проводжаючи 2009-й не можна його хвалити. Зате Новий рік потрібно зустрічати з повагою і надією – Тигру це подобається. Тигр завжди йде вперед, зневажає умовності, ієрархію і розумовий консерватизм. Тигр – знак незвичайної дії, несподіваних ситуацій і виняткової долі. У будь-якому випадку, рік жовтого металевого Тигра – це рік видатних особистостей і битви сильних людських амбіцій, рік досягнень і випробувань на міцність усього життя. До чого, а до цього нам, українцям, не звикати!

    • Мітки:

  • Мадемуазель Шанель

    Коко Шанель розуміла, що, для того, щоб отримати перемогу у війні, потрібна першокласна уніформа. А перемогти вона хотіла найбільше в житті. Це видно навіть по її обличчю, яке стало символом століття. Зброєю у цій війні за звільнення жінки від чоловічої залежності були шик і її стратегія абсолютного зачаровування. Вона знала, що сильного суперника потрібно любити і поважати, якщо хочеш його перемогти.

    Шанель любила чоловіків, про це свідчать як колекції її моделей, так і незліченні романи. Вона ніколи не забувала, що завдяки фінансовій підтримці чоловіків, точніше її перших коханців, вона змогла відкрити свою справу; що саме з гардеробу чоловіків вона запозичила ідеї для свого сенсаційного стереотипу, що живе і сьогодні - джерсе і твід, гудзики і кайма, як на уніформі, кардіган без комірця і ємності з гранями для парфумів. (ще…)

  • Андре Курреж. Космічна ера продовжується

    Він не конструював літаки та не досліджував проблеми аеродинаміки, не переймався питаннями надзвукових польотів чи забезпеченням комфортної життєдіяльності астронавтів під час тривалих позаземних мандрівок. Його, по суті, взагалі мало турбувало все, що стосується освоєння космосу. Сферою його діяльності була мода. Однак саме він зробив так, що настання космічної ери відчули та помітили усі. Він обрав найдієвіший спосіб переконати людство, що позаземні подорожі можливі: вигадав Місячну дівчинку в сріблястому вбранні. Нині їй вже 45, та хто заперечить, що вона чарівна? (ще…)

  • Розшифровка коду. Дрес-коду

    • 21 Серпень 2009
    • Уляна
    • Опубліковано в: Стиль

    • Коментарі:

      0

    Сто років назад англійський письменник і великий естет Оскар Уайлд помітив: «Тільки недалека людина не судить по зовнішності». Сьогодні дрес-код як особлива система знаків розкаже про нас краще, ніж ми самі. Як неможливо жити в суспільстві і бути незалежним від нього, так і сучасному працівнику офісу необхідно знати  і вміло використовувати правила дрес-коду. (ще…)

  • З історії етикету

    Чи знаєте ви, що перший офіційний документ з етикету в Росії був виданий Петром І в 1717 році. Він був написаний у вигляді збірки правил хорошого тону і називався «Юности честное зерцало или показание к житейскому обхождению». (ще…)

  • Туніка завжди в моді

    Туніка, яка була придумана древніми римлянами та яку так любили хіппі, вже давно стала класикою моди. Сьогодні ця дуже зручна і водночас красива річ являє собою невимушений стиль життя. (ще…)

  • Рубрики

  • Мітки

  • Коментарі

  • Архів